Олександр Слобода  
   

Олександр Слобода

Ми згадуємо лише пережите

   
       
   
   
   

Садок. Втрачене дитинство

Коли я це фотографував, я не знав, чи плакати мені чи сміятись.

 


Дуже часто мені доводиться проходити повз дитячий садік. Мої очі не можуть пропустити те, як оформлений той чи інший об’єкт. Інтуітивно, хочеться пишатись «нашим». Хочеться, щоб у нас було все класно, гарно, гармонійно і т.п. Що стосується садіка, то я давно хотів зробити фотосет цього «мистецтва». Сьогодні, коли фоткав, чесно, серце кров’ю обливалось. Я не знав чи плакати чи сміятись. Нічого лічного не маю до працівників садіка, як кажуть: «Не стреляйте в пианиста, он играет как умеет». Але тут трошки інше. Тут наші діти, тут наш світогляд, тут ми! Я за те, щоб все робити якісно у тому числі і дитячі садки, а саме оформлення. До вашої уваги цей наскальний живопис. Судіть самі.

01. Мені, чесно, страшно, коли я дивлюсь на це... ммм... сонце (напевно). Мені воно нагадує Джокера з Темного лицаря. Вам ні? Стосовно качки... то я не в курсі, якою хворобою вона хворіє, шо у неї в правому полушарії голови такий виріст чи наріст образовався. Це взагалі качка?

Садік


02. Ну тут все ясно. Шо з носом і лівою рукою в Буратіно я не знаю. Не знає цього і Карабас-Балабас. Це напевно єдиний малюнок, який обладає більш менш пропорціями і грацією.

Садік


03. Це мій улюблений епізод. Судя по лічностях це лисиця і... ммм... кажеться Колобок. Автор казки про Колобка в гробу перевертається. Оказується, нам не все в казці розказали. В нього були руки-ноги. І він вмів танцювати чунга-чанга. Шо лисиця показує лівою рукою остається лише здогадкою наших темних сторін мозга. Лише одинокій мухомор розуміє це.

 Садік


04. Цей Титанік облюбовали мєсні і придали йому вірний галс.

 Садік


05. Поранене дитинство в таких садіках. «Мама, мама, а чого цей барабан не працює? Чого він заріс? Чого в нашої влади не хватає грошей шоб нам побудувати нормальну площадку для гри? Чого, одні дбають про це, а інші ні?»

 Садік


06. «Мама, мама, давай з тобою покатаємся на цій качелі. Мама, чого ти смієшся? Куди ти пішла, мамааа?!»

 Садік


07. «Сьогодні мама, ми бігали в квачика і я нечаянно впав... Нам так добре бігати в квача у садіку.»

 Садік


08. Це хтось правильно домалював. Вніс так сказать корективу у творчість.

 Садік


09. Шановні мери, пери, депутати та інші. Зверніть будь-ласка увагу на садікі простих смертних. Зробіть ремонт!

 Садік


10. Ага! А ви думали інтерпритація Колобка на цьому закінчилась? Ні, у цьому садіку ця тема популярна. Ну, по-перше, я здогадався шо це Колобок, бо він круглий. По-друге, судячи по макіяжу — це Дівчинка-Колобок. Або... аж страшно проізнести цю фразу вголос.
Хто навпроти в темному.... з висунутим язиком і переляканими очима.... ? Здогадайтесь самі. А білі кінцівки мали нам ніби шепнути: Я — панда....

 Садік


11. Чік-чірік, я в доміку. Зліва, вперше в історії планети Земля, з Сонця йде дощ. Він поливає три доміки в яких живуть кажеться тваринки.
Перший домік — пєтушок. Чого лице пєтушка зливається з фоном будинку про це історія умалчує. Другий — зайчик (на пам’ятаєте, хто там Колобку зустрічався по дорозі? Заяць був?) Третій — то лисиця з білими бровами. Старенька...

 Садік


12. Далеко творчість шагнула.

 Садік

13. Якщо перші три персонажі ще більш-менш тримаються друг за друга, то останні три явно халявлять. Глянути на жучку... шо це за льогкоє покусиваніє... пояса внучкі? Кіця мура вобше шота відвернулась, каже, я тікі лапкою притронусь. А мишка тікі на подходє. Зара вона як гризьне кота за хвіст діло зразу піде швидше.
Взагалі, в мене таке відчуття, що їх попросили сфоткатись і зара вони всі розійдуться. Тим більше рєпку то вже витащіли. По ходу, вони її так дьорнули шо це їх зловив фотік в воздусі як вони летять (землі ж явно не видно).
Хм, а чого вони як би то ніби в присядку рвуть таку бабайську рєпу? Чи то мо дєд не в присядку, він якось так ноги склав явно на коліна, бабка тоже в процесі сіданія, от тільки внучка робить все правильно. Внучка молодець. Це ж все таки дитячий садік, так і має бути.

 Садік


14. Цеї мислі я не поняв. То лі мішка йде, повертає голову і в шоці шо за ним вагони їдуть. То лі він грає в паравозіка. В коментах чекаю на ваш варіант!!!

 Садік


15. Тут я зтупив шо крупніше не сфоткав. Тільки вдома роздивився того козака. Він йде до корови з висунутим язиком! І корова зустрічає його тоже так само. Хм... Ну там ще жаба з цапльою у веселому тандемі. Жаба з сачком ловить метелика. Цапля сидить чекає на жабу. Хм...

 Садік


16. Садік без нагляду перетворюється в такі наскальні малюнки. Мені страшно уявити, що моя дитина буде тут бігати гратись.

 Садік


17. Обходячи черепаху увагою я просто завмираю, дивлячись на це.... левеня. Я анатомію проходив у школі того мені не понятно звідки в нього ростуть ноги, а де руки... і шо це?????

 Садік


18. Тінейджери ще не знають, що завтра їхні діти будуть ходити сюди.

 Садік


19. А вони хочуть нормальну площадку з нормальними малюнками.

 Садік


20. А не рісунки у стилі «Вєсьолиє грібочки»

 Садік

21. І я бачу прогрес. Своїми руками побудували пару нових споруд. Аплодую.
До речі, в середині цього садіку я знімав відео неодноразово. Хочу відмітити дуже високу професійність вихователькі та небайдужість її до діток. Там в середині стільки різних іграшок і забав для малечі, стілкьи корисних штук... просто видно, що виховательці не все рівно. Не будем називати імен, хто впізнав садік той зрозуміє. Просто все вони за свої кошти роблять. Ех, а так хочеться, щоб наші садіки були класними ще й на зовні!!!!

 Садік

Можливо, пізніше завітаю у інші садіки, а може і навчальні заклади.
Перешліть цей фотосет нашим чиновникам, хай мо шось толкове зроблять для дітей.

 

   
         
         
         
   

Розробка сайту: Save Memories
www.savememories.com.ua
066 348-88-21 alex.sloboda
© 2005—2018 Олександр Слобода